Поділитися

СВЯЩЕННА ГРА
ЕСЕЇ
art-felx.com

«Ми — діти Бога чи ні? У будь-якому разі, багато видів тваринного світу (включно з нами) навчаються через гру. І навіть у дорослому віці! Ось чому я стверджую, що “Священна гра” існує!»

Ніхто не кричить. Ніхто не плаче. Ніхто не лютує. Чому? Просто тому, що я нічого не вигадую. Адже, хоч як парадоксально це звучить, «Священна гра» існує відтоді, як людина стала людиною; її можна спостерігати у трьох головних формах:

A) «Основна». Велична священна гра, що полягає у заснуванні релігії, секти, руху або релігійної спільноти, а також у користуванні всім цим. Усе починається… з їхньої абсолютної істини.

B) «Похідна». Впливова священна гра, що виникає під час розколу чи схизми в межах релігії, секти, руху, церкви або будь-якого ордену, який повстає проти влади задля утвердження нової абсолютної істини.

C) «Маргінальна». Фантазійна священна гра, епічна й трохи анархічна. Вона подібна до попередніх, але не претендує на панування. Значно простіша, вона є лише самоствердженням без наміру підкоряти, через висловлення нових думок або вражень про Бога, про те, з чого він може складатися... або що може його замінити.

Усі ці форми постають зі снів, роздумів, простих натхнень або, якщо пощастить, із переконливих осяянь. Але у випадку маргінальної гри ця скромна, особиста віра в «абсолютну істоту» — хоч який «образ» кожен їй надає — не може знайти собі місця в таких структурах: великі релігії та їхні відгалуження, секти, ордени, рухи чи інші релігійні об’єднання. Адже ці спільноти, щирі передусім у своїй основі, здебільшого проповідують те, що вже сказано і написано про абсолютну істоту. Вони дають розраду й упорядковують думки, але можуть також обмежувати й тривожити людей.

Крім того, однією з причин існування епічної священної гри є те, що жодна релігія не демонструє волі до жертви (?) — справжнього наміру спільно створити всесвітню релігійну організацію, поставлену над усіма церквами та сектами. (Без паніки!...) Якби цю гіпотезу здійснили, вона спричинила б великий, справжній суспільний переворот у світі. І не забувайте, що сама ця ідея є плодом маргінальної священної гри. (А тепер... панікуйте!)

Отже, епічна священна гра існує для того, щоб дати собі право уявляти цю «абсолютну істоту» або її неіснування понад те, в чому нам відмовляють, що від нас приховують чи заперечують. Епічна священна гра не сіє додаткового безладу, створюючи нові релігійні статути (*); вона просто дарує радість любити цю «абсолютну істоту» або «її відсутність» у спосіб, доступний кожному. І без жодних меж, адже неможливо окреслити те, що не має відомих меж.

Ніде, у царинах високої науки, у контексті вищих і спеціалізованих знань, не згадується заборона мріяти, чи не так?.. І це чудово! (**)

Тож оскільки я, як і ви — смію на це сподіватися, — дитина самі-знаєте-кого..., ви зрозумієте, що я бавлюся в епічну священну гру — «маргінальну».

Хочете стати лжепророком? Досить робити малоймовірні чи незрозумілі передбачення. Якщо скажете: «Я ніколи не помру!», то, безперечно, станете лжепророком. А якщо той, кого ви намагаєтеся переконати, відповість, що ви ніякий не пророк, а лише трохи божевільний, ви зможете сказати: «Якщо я не пророк, значить, я несправжній. А бути “несправжнім” лжепророком — це певною мірою все-таки бути пророком!» Зрештою, ваш співрозмовник, можливо, матиме рацію.

* Попередження: усім дурням, яких приваблюють основна чи похідна священні ігри, але яких втомила простота роздумів у межах маргінальної гри, слід добре зрозуміти ось що: Свідомість — це «душа» з двома лезами, яка супроводжує нас аж до самої смерті — Приклад: Джим Джонс.

** Бог належить не лише гуру. Він також належить народові.