Поділитися

ТЕО-ФІКЦІЯ
ЕСЕЇ
art-felx.com

«Тео-фікція»: чому? (Нагальна потреба?) Ідея «Тео-фікції»... захист? Але що це, власне, таке? «Тео-фікція» чи «Део-фікція»? Нове явище чи ні? Чи новою є лише назва? Уже бачене? Цей текст пояснює моє розуміння «Тео-фікції».

Назва «Тео-фікція» спала мені на думку сама собою, без особливого напруження думки. Утім, «Део-фікція» була б точнішою, бо цілком походить із латини. Зізнаюся, я не проводив жодних пошуків, щоб перевірити, чи існує це складене слово в усіх різновидах текстів.

«Тео-фікція» може і передувати «Священній грі», і виникати після неї. Ці ідеї тісно пов’язані. Їх можна порівняти зі сновидінням, адже людині властиво підносити до небес своїх героїв, наставників і сміливців. Саме з цих первісних ідей і народжується «Тео-фікція».

Як і «Священна гра», «Тео-фікція» доступна кожному, хто наділений живою уявою.

Я не претендую на звання теолога. Я — митець, який розмірковує про духовне життя. Релігія була дуже важливою в моєму дитинстві й досі лоскоче мені думки, адже водночас формує, інформує та деформує. Вона спонукала мене і діяти, і реагувати у творчості. Це своєрідна гра між релігійними принципами й моєю творчістю; звідси й вислови «Священна гра», «спіритуфільне мистецтво» і «Тео-фікція».

Уявімо світ творчості як регіон або країну уяви, світ, у якому можна створити все, що завгодно. Там існують образи чи тривимірні моделі, які нас надихають. Це наш досвід і наше надбання. Але... там є також поплічники, охоронці, які заважають нам, коли ми порушуємо закони цих місць. Це — докори сумління, породжені релігійними й соціальними принципами, які ми засвоїли з дитинства і несемо в собі донині. Проте є митці, яким вдалося прорватися крізь цей мур наглядачів. Я наївно згадаю тут Мадонну.

«Тео-фікція» — це також переосмислення легенд чи снів, які розповідали біля вогнища: складних або простих конструкцій, створених людьми у відповідь на свої екзистенційні запитання від початку людства донині. Але вона може бути й такою простою, як науково-фантастичне оповідання, що змальовує божественні світи, їхнє походження або устрій, зовсім не задумане для застосування у «Священній грі».

«Тео-фікція» може бути усвідомленою або неусвідомленою. Усвідомленою — у тому сенсі, що божественну структуру продумано, уявлено й запропоновано свідомо. Достатньо лише згадати численні доктрини, що виникали в різних країнах. «Тео-фікція» може бути й неусвідомленою, якщо головна ідея постає з потреби підсвідомості.

Але чи є «Тео-фікція» необхідною?

Існує «Тео-фікція» із серйозною, навіть суворою метою, яка слугує деяким релігійним організаціям. Існує й весела, навіть невинна «Тео-фікція», як у версіях 1.0 та 2.0 моєї комікс-історії. Це факт! Я й сам захопився грою. Як і багато інших, я створив «Тео-фікцію» («Део-фікцію»), але не торкався «Священної гри», хіба що трохи, на маргінальний лад. На завершення... будьмо всі героями, кожен на своєму рівні, а якщо їхні нащадки чи сучасники вирішать творити «Тео-фікцію»... що ж, тим гірше для них, адже вони гратимуть із сумлінням інших! І ще я забув вам сказати... удома в мене є два розп’яття, які нагадують мені про виховання і якими я дуже дорожу. Тепер можете сміятися!